Міфи «медреформи»: Уряд не зможе впоратися з фінансуванням медичних закладів в регіонах

Опубликована: 03 Август, 10:34

51

Сьогодні розвінчую міф про те, що місцева влада повністю відповідальна за розвиток і закриття медичних закладів.

У минулому році Рада прийняла два Закони, які змінюють організаційно-правову форму функціонування медзакладів. Разом з цим змінилися й повноваження місцевої влади щодо їхнього утримання, — продовжує розвінчувати міфи про так звану «медичну реформу» нардеп від «Батьківщини» Валерій Дубіль.

Перший – Закон №2002. Згідно з ним, бюджетні лікарні та поліклініки реорганізуються в державні або комунальні підприємства.
Місцева влада, яка раніше повністю утримувала лікарню, тепер просто не може втручатися в поточну господарську діяльність створених нею підприємств (Господарський кодекс, Ст. 19,23,55,62).

Звичайно, місцева влада може давати гроші на розвиток своїх комунальних підприємств. Та на це вона або повинна взяти гроші в своєму місцевому порожньому бюджеті, або отримати їх субвенціями за централізованими програмами розвитку (а їхнє виділення вже пряма відповідальність Уряду), або залучати інвестиції та кредити під свої гарантії. Але кредити та інвестиції треба віддавати, а для цього лікарні повинні почати заробляти, і заробляти так, щоб мати вільні кошти і можливість повертати кредити.

Головне питання — формування джерел доходів лікарень. І тут найцікавіше. У другому «реформаторському» Законі — № 2168-19 («Про державні фінансові гарантії») говориться, що держава ПОВНІСТЮ фінансує надання медичної допомоги з коштів державного бюджету. Стаття 4. Вся спеціалізована допомога оплачується державою!

А у квітневому Законі про автономізацію (№2002) джерелами доходів медичних установ могли бути або бюджетні кошти через укладання договорів на медичне обслуговування населення з різними розпорядниками бюджетних коштів, або гроші від населення, а також інші джерела. Лікарня могла надавати платні послуги тільки ті, які не оплачуються державою. Якщо ж вся спеціалізована допомога оплачується державою, згідно із Законом № 2168-19, то лікарня не може надавати ці ж послуги платно, згідно із Законом №2002. Вона може брати тільки невеликі суми за супутні послуги (так звані готельні послуги — проживання в окремих палатах, харчування, послуги доглядальниць та ін).

Отже, єдиним джерелом отримання грошей для автономізованих лікарень у регіонах є державний бюджет через оплату за договорами на медичне обслуговування населення. І немає різниці — хто буде замовником: якщо Національна служба здоров’я, то гроші державного бюджету підуть в медичне підприємство безпосередньо з Києва, якщо регіональна влада – це ті ж централізовані гроші, тільки передані в регіони через механізм медичної субвенції. Так, єдиним відповідальним за формування джерел доходів лікарень і поліклінік у регіонах стали Уряд і правляча коаліція у ВР. Саме вони формують джерело фінансування діяльності медзакладів — медичну субвенцію і централізовану програму фінансових гарантій.

Виходячи з показників ВООЗ щодо мінімального рівня витрат на охорону здоров’я (6%) та частки тіньової економіки (44%) оптимальний обсяг фінансування охорони здоров’я — 348 млрд грн (бюджет і кошти пацієнтів). А оскільки «реформаторськими законопроектами» визначено єдине джерело фінансування – державний бюджет, то саме стільки на рік коштує фінансова відповідальність Уряду за функціонування та розвиток лікарень в регіонах. Уряд не зможе впоратися з такою відповідальністю, адже в бюджеті неможливо акумулювати суми, достатні для фінансування системи медичного обслуговування в регіонах.

Читайте також: Україні потрібна народна Конституція

На Николаевщине избиратели отдают предпочтение Юлии Тимошенко и ВО «Батькивщина» (ОПРОС)

Розвінчуємо міфі про медреформу: Міф перший. Про те, що лікарів вистачить на всіх

Розвінчуємо міфі про медреформу: Міф другий. Про те, навіть в умовах дефіциту лікарів можна проводити реформу

Розвінчуємо міфі про медреформу: Міф третій. Навантаження на лікаря буде таким же, як в Європі

Читать еще

Читать все новости