Розвінчуємо міфі про медреформу: Міф другий. Про те, навіть в умовах дефіциту лікарів можна проводити реформу

Опубликована: 26 Июль, 15:04

10

Сьогодні розвінчуємо другий міф «медреформи» — про те, що навіть в умовах дефіциту лікарів можна проводити реформу.

Скажу одразу: можна, але потрібно підстрахуватися фельдшерами у віддалених районах. МОЗ же цього не врахував, продовжує розвінчувати міфи про «медреформу» народний депутат України від партии ВО «Батькивщина» Валерій Дубель.

Розберемо деталі ситуації.

Робота зі створення первинної ланки на базі сімейної медицини почалася задовго до приходу Супрун у МОЗ. З початку 2000 років в Україні почали створювати систему первинної медико-санітарної допомоги на основі сімейної практики. Саме тоді постала проблема нестачі сімейних лікарів.

Під час пілотного проекту з реформування системи охорони здоров’я у трьох областях і Києві, який був затверджений Законом України № 3612-17 «Про порядок проведення Реформування системи охорони здоров’я у Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій областях та місті Києві», щоб вирішити проблему дефіциту лікарів загальної практики, значно збільшили державне замовлення на цю спеціальність, організували масштабну перекваліфікацію медиків. У результаті — в 2011-2015 роках спеціалізацію лікаря загальної практики отримали понад 5 тис. лікарів (найбільше — 1500 у 2013 році).

Однак, проект не довели до кінця і первинну ланку охорони здоров’я в Україні не вдалось зробити повноцінною. А нова команда МОЗа практично провалила цю роботу — в 2016 році спеціалізацію отримали 474 людини, а за 2017 рік — менше 500 медиків. Цим і обумовлено дефіцит у 60% лікарських кадрів на первинній ланці (див. Міф #1).

Реформу проводити потрібно і можна навіть зараз, але не так, як це робить МОЗ.
Яким чином? Щоб всі мали доступ до меддопомоги, необхідно створити «подушки безпеки», як це зробили в Австралії. Щільність населення там також низька. На одного лікаря там припадає від 600-800 (у великих містах) до 2500-4000 (у сільських та віддалених місцевостях) людей.

У «районах з недостатньою забезпеченістю лікарями» (понад 1400 пацієнтів на одного лікаря) до роботи в якості лікарів загальної практики допускають лікарів без повної акредитації.

В Україні «сімейників» можуть тимчасово підмінити у віддаленій сільській місцевості фельдшери і середній медичний персонал з проведенням підвищення кваліфікації та додаткової державної атестації. При цьому фельдшер практикуватиме або під керівництвом, або при консультаційній підтримці лікаря. Реформа влади ж цього не врахувала, а тому її наслідки призведуть до масового закриття ФАПів.

Паралельно потрібно вирішувати проблему дефіциту лікарів — створивши цільову державну програму, яка дозволить:

— збільшити держзамовлення у вишах лікарів загальної практики і виділити додаткові квоти на держзамовлення для випускників сільських шкіл;
— сформувати економічні стимули для перекваліфікації лікарів інших спеціальностей (тривала оплачувана відпустка при проходженні перекваліфікації, компенсація оплати житла при перекваліфікації та ін.);
— створити місцеві стимули для медичних працівників у регіонах (компенсація з державного бюджету місцевим бюджетам шляхом надання субвенцій або дотацій витрат на реалізацію програм місцевих стимулів — придбання житла, транспорту, доплати і компенсації).

Читайте також: Розвінчуємо міфі про медреформу: Міф перший. Про те, що лікарів вистачить на всіх