Сім років тому, під дулами автоматів російських солдатів було проведено «референдум», який поклав початок російської анексії Кримського півострова

Опубликована: 16 Март, 17:37

1650

Сім років тому, 16 березня 2014 року, під дулами автоматів російських солдатів було проведено так званий Кримський «референдум», який поклав початок російської анексії українського півострова.

Рішення про проведення «референдуму» про статус Криму було прийнято на засіданні Верховної Ради Криму 27 лютого 2014 року.
На той момент будівля Кримського парламенту вже була повністю захоплена озброєними російськими військовими без розпізнавальних знаків. Журналістів до зали засідань не пустили, тому до цих пір залишається невідомим, чи був у залі кворум для прийняття цього рішення і наскільки «добровільним» було голосування депутатів фактично під дулами автоматів.

У 2015 році колишній співробітник ФСБ і ГРУ Ігор Стрєлков (Гіркин), який вважається одним з керівників операції по захопленню Криму, в одному зі своїх інтерв’ю зізнався, що 27 лютого 2014 року депутатів кримського парламенту доводилося «заганяти» на голосування. «Депутатів збирали «ополченці», щоб загнати їх в зал, щоб вони прийняли постанову про відставку уряду і призначення «референдуму». Що вже там казати? Так, я був одним з командирів цих «ополченців». Я це все бачив на власні очі», — сказав він.
>

Згідно з рішенням кримського парламенту від 27 лютого 2014 року, на «референдум» виносилося лише одне питання: «АРК має державну самостійністю і входить до складу України на основі договорів і угод (за або проти)». «Референдум» був призначений на 25 травня 2014 року.

Після цього Рада Федерації Федеральних зборів Росії дозволила президенту Росії Володимиру Путіну використовувати Збройні сили Росії на території України. У Криму почалися масові акції протесту проти війни. Проукраїнські кримчани почали публічно закликати материкову Україну і світ відреагувати на те, що відбувається. І вже 1 березня 2014 року Сергій Аксьонов заявив про перенесення «референдуму» на 30 березня «у зв’язку із загостренням ситуації на півострові».Коли українська влада публічно засудили ініціативи по відділенню Криму від України і отримала санкцію Шевченківського районного суду Києва про затримання Сергія Аксьонова та Володимира Константинова, кримський парламент затвердив нову дату проведення «референдуму» — 16 березня 2014 року.Але на нього вже виносилося не одне, а два питання. Перше звучало так: «Ви за возз’єднання Криму з Росією на правах суб’єкта Російської Федерації?». Друге: «Ви за відновлення дії Конституції Республіки Крим 1992 року і за статус Криму як частини України?».

Питання винесені на референдум не давали ніяких шансів кримчанам залишитися у складі України. Адже насправді Конституція Криму 1992 року визначала, що півострів є окремою державою зі своїми державними органами, які «здійснюють на своїй території всі повноваження за винятком тих, які добровільно делегують Україні». Вона була прийнята кримським парламентом відразу ж після того, як півострів став частиною незалежної України. З її допомогою російська влада намагалася утримати Крим під своїм контролем. Але тоді Верховна Рада України визнала цей документ неконституційним і він був скасований. Тому будь який варіант відповіді на питання так званого «референдуму» штовхало Крим до «обійм» РФ.
У Кремлі заперечують звинувачення в насильницькому захопленні Криму і заявляють про «відновлення історичної справедливості», називаючи результати «референдуму» головною обставиною для цього. Явні сумнівні моменти цього «плебісциту» російська влада до уваги не бере, а тих, хто їх озвучує, називають «провокаторами» і переслідують.

Міжнародне співтовариство вважає незаконне приєднання Криму до РФ викликом міжнародній безпеці. У грудні 2016 року Генасамблея ООН прийняла резолюцію, в якій РФ позначена як «держава-окупант», а півострів — як «тимчасово окупована» територія. Демократична світова спільнота повністю розуміє небезпеку, яку несе зовнішня агресія Кремля, та намагається спонукати Путіна до діалогу по врегулюванню проблеми Криму. Але Росія абсолютно не готова до діалогу — ні безпосередньо з Україною, ні за посередництва міжнародних партнерів. І поки Путін при владі і живий, в цьому, ймовірно, навряд чи щось зміниться. Адже це його єдина територіальна перемога і «велика успішна війна», так що сподіватися на те, що він хоч на міліметр поступиться в цьому питанні, нажаль, особливого сенсу немає.

Сьома річниця анексії Українського Криму цинічно отримала в РФ гасло «Кримська весна — сім років вдома». З якою ж зневагою потрібно ставитись до розуміння свободи, що б військову агресію примусу назвати свідомим волевиявленням кримського народу?! Населення півострова Крим, невід’ємної частини української держави, ніколи не забуде де його справжній дім!

І загарбник ніколи не зможе хазяйнувати у тому домі!

Юрій Федоренко, аналітик, експерт з питань суспільної комунікації, спеціально для ЦЕНЗОР.НЕТ

Читать еще

Читать все новости