УКРАЇНА ПЕРЕД ВИБОРОМ

Опубликована: 18 Ноябрь, 16:02

900

Кожного дня з екранів телевізорів можновладці всіх рівнів – від перших осіб держави до керівників областей і районів – нам розповідають як невтомно вони працюють над тим, щоб всі українці, нарешті, зажили по-новому.

Щедро проплачені Банковою експерти не втомлюються нас переконувати, що успіхі у розбудові держави просто вражають і їх не бачить лише сліпий.

Однак, пересічні українці, які вже п’ятий рік змушені виживати по-новому, думають інакше. За даними соціологів 80 % наших співвітчизників вважають, що країна рухається неправильним курсом. Одне з останніх опитувань, проведене Фондом «Демініціативи» імені Ілька Кучеріва та Київськии міжнародним інститутом соціології засвідчило, що 79 % українців обрали корупцію серед найбільших проблем, які заважають країні нормально розвиватись, 55 % вважають, що це – війна на Донбасі, 32 % вказали на олігархічне засилля в економіці, а 30 % бачать проблему у відсутності професіоналів у владі.

Та й міжнародна статистика свідчить, що не все добре в нашому домі. Так, станом на 2018 рік ВВП України на душу населення склав 2,82 тис. дол., країн, що розвиваються – 5, 49 тис., середній по світу – 11, 73 тис., розвинутих країн – 48, 97 тис. дол. За даними МВФ, у 2017 році в загальносвітовому списку країн Україна перебувала на 128 місці – між Гондурасом і Лаосом. А враховуючи зростання цін та тарифів в останні роки, Україна стала найбіднішою країною Європи, яку випередила навіть Молдова. Невтішна  статистика ООН свідчить, що близько 60% українців живе за межею бідності. Не дивно, що кваліфіковані фахівці та молодь масово виїзджають із країни на заробітки в пошуках гідного житття. Лише у 2017 році 600 тис. наших співвітчизників отримали робочі візи та виїхали до країн Євросоюзу.

З таким «важким» економічним багажем країна наближається до 2019 року – року двох доленосних виборчих кампаній. Та, не дивлячись на всі проблеми, які існують в країні, список охочих позмагатись за президентську булаву, схоже, буде достатньо довгим. Вже зараз, майже за два місяці до старту  перегонів близько 20 осіб заявили про своє бажання обійняти  головне крісло в державі. Серед претендентів – політичні старожили і новачки,  особистості яскраві і не дуже.  Вибір чималий, та українці народ розсудливий, заґартований двома майданами і неоголошеною війною із північним сусідом, отже, зможуть обрати такого керманича, який буде віддано служити народу і країні.

Проте, як на мене, головна інтрига полягає не в тому, чи зможе діючий гарант переобратися на другий термін, а в тому чи стане для Юлії Тимошенко вдалою третя спроба підкорити Банкову. Чи готові українці довірити жінці  пограбовану нахабними чиновниками, розорену жадібними олігархами, пошматовану неоголошеною війною країну? І , взагалі, чи зможе вона розв’язати тугий вузол складних, болючих проблем, що накопичувались роками? Спробуємо пошукати відповідь.

Юля Тимошенко – старожил української політики. В різні часи її обожнювали і ненавиділи, вона викликала захоплення та роздратування, їй співчували та посилали прокльони. Це свідчить про те, що ця маленька, незламна жінка є яскравим діячем  сучасної української історії.

В далекому 1999 році «Леді Ю» обійняла пост віце-прем’єра з питань паливно-енергетичного комплексу в уряді В. Ющенка. Тоді вона розробила «Енергетичну концепцію України» та антикорупційну програму «Чиста енергія», метою яких була ліквідація тіньових схем в паливно-енергетичному комплексі України. Окрім цього, Тимошенко змусила великий бізнес вивести свої імперії з тіні й розпочати виплату податків державі, відмовитися від прихованих бартерних угод, які шкодили бюджету через недоотримання коштів. За її ініціативою від імені уряду  у червні 2000 року на розгляд парламенту було внесено закон, який впорядкував бартерні та вексельні операції в українській енергетиці, що дозволило ушестеро збільшити надходження до держбюджету. Цей рішучий крок дозволив державі розрахуватися з боргами перед пенсіонерами, студентами та бюджетниками.

Вперше Юлія Володимирівна очолила уряд у 2005 році після Помаранчевої революції. Під її керівництвом було здійснено ряд кроків, спрямованих на покращення якості і рівня життя громадян. Зокрема, в 1,5-2 рази підвищено заробітні плати і пенсії, в 12 разів збільшено розмір одноразової допомоги при народженні дитини з 684 грн. у 2004 році до 8497,6 грн. у 2005 році за першу дитину, а з 2008 року до 12240 грн. За другу дитину держава сплачувала 25 тис. грн., за третю – 50 тис. грн. Це дало надію на подолання важкої демографічної кризи у яку країна потрапила у складні 90-ті. Також  уряд розпочав кампанію «Контрабанда – стоп», спрямовану на виведення із тіні олігархічного бізнесу. Запам’яталась Тимошенко і реприватизацією найбільшого меткомбінату «Криворіжсталь», який в жовтні 2005 року було перепродано на відкритих торгах в шість разів дорожче. Тоді держава отримала до бюджету 4 млрд. дол. (за один об’єкт) в той час як за період з 1991 по 2004 рік, коли було продано 3000 державних підприємств лише близько 8,5 млрд. дол. Вдумайтесь, за всі роки широко розрекламованої як ринкова реформа приватизації, державний бюджет отримав крихти, проте кілька десятків осіб, наближених до президента Кучми шалено збагатилися. Так в Україні з’явилась каста олігархів, а 80 % населення опинилось на межі виживання. Зауважимо, що всі дії Тимошенко викликали шалений спротив і роздратування в олігархічних колах, тому її було усунуто з поста прем’єр-міністра України.

Друге прем’єрство Тимошенко 2008-2010 р.р. припало на період масштабної світової економічної кризи. Їй пропонували піти у відставку, однак це не для неї, бо піти з посади – то найпростіше рішення. Лишитись – то є  мужній вчинок. Сьогодні, навіть  запеклі опоненти визнають, що їй вдалося не допустити крупних катастроф в економіці, і це не дивно, адже Юля Тимошенко має науковий ступінь кандидата економічних наук та є автором близько 50 наукових праць. Ця тендітна, смілива, наполеглива жінка добре розуміється на економічних процесах і не втрачає самовладання у наскладніших ситуаціях. Її рішучі дії дозволили уникнути дефолту в економіці, підтримати гірничо-металургійний комплекс, як головну експортну галузь, яку найбільше зачепила світова криза. Також уряд не допустив затримок із виплатами зарплат бюджетникам та соціальних виплат пенсіонерам, зберіг стабільність тарифів на послуги ЖКГ, заборонив незаконний гральний бізнес. Тимошенко та її партія у парламенті не допустили прийняття законів, спрямованих на приватизацію крупним капіталом сільськогосподарських земель в Україні за копійки. Вона послідовно виступала і виступає проти продажу сільськогосподарських земель як вітчизняним  агробаронам так і закордонним землевласникам. Її позиція зрозуміла і незмінна: земля має належати українським фермерам, на селі має розвиватись кооперативний рух, мале та середнє підприємництво. Та найбільше запам’яталась Юля Тимошенко тим, що виконала давню обіцянку по поверненню внесків Ощадбанку СРСР. Так звана «Юліна тисяча», що було еквівалентом 200 дол. США у цінах 2008 року, стала приємною несподіванкою для 6 млн. громадян.

Дбаючи про інтереси власного народу Тимошенко продовжує послідовну боротьбу із олігархами, які безсоромно обкрадають бюджет та наживаються на непрозорих схемах. В жорсткому і бескомпромісніому протистоянні із Д. Фірташем та колишнім соратником президентом В.Ющенком, їй вдається одержати нелегку перемогу – усунути скандального корупційного газового посередника компанію «РосУкрЕнерго» та перейти на прямі поставкии газу з Росії  на вітчизняний ринок.

Після приходу до влади В. Януковича, Тимошенко, як політичний опонент, потрапила під каток репресій. Їй було висунуто абсурдні звинувачення, які в цивілізованому світі визнали політично мотивованими. Такою була відплата авторитарного, кланово-олігархічного режиму за принципову позицію по захисту інтересів власного народу і власної країни. Інша легендарна жінка – Маргарет Тетчер колись сказала: «Коли характер проявляє жінка, про неї говорять «сука». Коли характер проявляє чоловік, про нього говорять «чудовий хлопець». Символічно, чи не так?  Юля Тимошенко, без сумніву суперечлива особистість, вона не ідеальна. Але беззаперечно те, – що вона яскрава, харизматична, наполеглива і безмежно віддана своїй країні.

Сьогодні Тимошенко не збирається на відпочинок. Пройшовши всі випробування, переосмисливши всі помилки, вона готова боротися за найвищу посаду в державі не для власного збагачення чи задоволення амбіцій, а тому, що знає як вивести країну на новий шлях розвитку, зростання та поліпшення добробуту. Прийнявши для себе відповідальне рішення боротися за посаду Президента, вона пропонує суспільству не порожні популістські обіцянки і гасла, а продуману та зважену програму політичних, економічних  та соціальних перетворень «Новий курс».  На думку Юлії Тимошенко, соціальна ринкова економіка має створити рівні для всіх правила та чесну конкуренцію, знищити монополії, стимулювати розвиток малих форм підприємництва та забезпечити соціальні гарантії для кожного громадянина.

Зауважимо, що «Новий курс», запропонований лідером партії «Батьківщина» Юлією Тимошенко – це не життя по-новому у корумпованій, кланово-олігархічній країні, це – кардинальна та рішуча зміна країни.  Але це вже тема іншої розмови.

Олеся Калиновська

Читайте також: Лидером президентского рейтинга остается Юлия Тимошенко и «Батькивщина» (ОПРОС)

Тимошенко змушує владу знизити тарифи